Оновлено: 28.11.2025
Аорта – головна артерія організму, через яку серце подає кров до всіх органів. Коли її стінка втрачає міцність, з’являється ризик утворення патологічного випинання, що називають аневризмою. У певних випадках у внутрішньому шарі судини формується розрив, і кров починає розшаровувати стінку зсередини. Такий процес супроводжується утворенням хибного каналу, де кров рухається не за природним шляхом, а між шарами аорти. Саме так розвивається розшаровуюча аневризма аорти, яка без своєчасної допомоги може завершитися розривом судини й раптовою смертю.
Гострий початок часто проявляється раптовим різким болем у грудях або спині, що пацієнти описують як «розривний» чи «пекучий». Біль може зміщуватися з грудної клітки до живота або попереку, що вказує на поширення розшарування вздовж аорти. Паралельно виникають запаморочення, слабкість, відчуття холоду в кінцівках, можливі порушення мови чи зору через недостатнє постачання кров’ю мозку. Стан належить до невідкладних і потребує максимально швидкого обстеження в умовах спеціалізованого кардіохірургічного чи судинного центру.
Підозра на відшарування стінки аорти виникає не лише при вираженому болю. Інколи домінують ознаки порушення кровопостачання окремих органів – слабкість в одній кінцівці, раптове зниження тиску, різниця пульсу на руках, гострий біль у животі. Лікарі враховують характер скарг, історію артеріальної гіпертензії, наявність спадкових синдромів, попередніх хірургічних втручань. Після первинного огляду формується план обстеження, що дозволяє швидко підтвердити діагноз і визначити рівень загрози.
Основні методи, які застосовують у разі підозри на розшарування аорти:
Отримані дані дають змогу класифікувати процес за локалізацією, виділити сегменти з найвищим ризиком розриву, зрозуміти, чи є залучення гілок аорти, які живлять мозок, нирки, кишківник. На підставі цієї інформації обирають термінове хірургічне втручання або контрольований консервативний підхід з постійним моніторингом. Важливе значення має корекція артеріального тиску, адже надмірне навантаження на стінку судини прискорює розшарування.
У гострій ситуації головне завдання – стабілізувати життєві показники й запобігти розриву аорти. Пацієнт потребує контролю болю, зниження артеріального тиску, постійного моніторингу пульсу, насичення крові киснем. Рішення про операцію ухвалюється мультидисциплінарною командою, оскільки кожен випадок має власні анатомічні та клінічні особливості. Для висхідного відділу аорти найчастіше розглядається термінова відкрита операція з видалення ураженої ділянки й заміною її судинним протезом, інколи з одночасним втручанням на клапані.
У разі ураження низхідної грудної або черевної аорти нерідко застосовуються ендоваскулярні методи – через прокол у судині проводиться стент-графт, який перекриває вхід у хибний канал і відновлює нормальний напрямок кровотоку. Такий підхід дає змогу зменшити травматичність, скоротити термін перебування в стаціонарі, але вимагає регулярного подальшого спостереження. У стабільних пацієнтів із хронічними формами розшарування можливий переважно медикаментозний контроль з чіткими межами тиску й періодичними контрольними обстеженнями.
Після будь-якого варіанта лікування важливим етапом стає реабілітація. Поступове розширення рухової активності, індивідуальні рекомендації щодо навантажень, корекція харчування й ваги, повна відмова від паління істотно знижують ризик повторних подій. Пацієнтові необхідно регулярно відвідувати кардіолога чи судинного хірурга, контролювати артеріальний тиск удома, дотримуватися призначеної терапії без самовільних змін доз.
Розуміння серйозності діагнозу «розшаровуюча аневризма аорти» допомагає ставитися до рекомендацій уважніше, не відкладати обстеження й не ігнорувати тривожні симптоми. Поєднання сучасних технологій, досвідчених фахівців і відповідального ставлення до власного здоров’я дає реальний шанс стабілізувати стан, зменшити ризик ускладнень і повернутися до більш звичного ритму життя.
